I loved the first game for its simple, coherent, and emotionally effective story. This sequel, on the other hand, felt like a parade of forced drama, plot armor, irrational decisions, and characters stripped of their intelligence whenever the script needed them to be.
It keeps asking the player to admire its moral complexity, but too often it just feels manipulative rather than profound. Abby could have been interesting in another context, but here the game tries to manufacture and impose empathy instead of building it naturally.

In the end, what I felt most wasn’t sadness or admiration, but disappointment.
I had high hopes, but I ended up hating it it because it felt incoherent, contrived, and nowhere near as smart as it thought it was.

Це велика гра.

Незважаючи на всі повісточні моменти, з якими можна жити загалом... Це тут далеко не головне. Я розумію чому вона зроблена так як є. Я, як мабуть і більшість гравців, не дуже радісно прийняв факт наявності іншої героїні, ще й такої, що жме 85 кіло, вся з себе трохи душна і жорстока, але згодом вона почала мені подобатись. Вони дуже схожі характером з Еллі: обидві страшно тримаються за сім'ю та друзів, віддані, і готові на будь що. Навіть якщо треба втопити всіх на своєму шляху в крові. Навіть якщо роблять щось дуже протирічне для тих, хто полюбив першу частину.

Тут складно щось розписати без спойлерів, тож не буду. Претензій вистачає, але вони занадто суб'єктивні, та і це гра, і тут є свої умовності.

Геймплейно гра не відходить від першої частини, графічно трохи приємніша, але, як і у першій грі, це майже не має значення. Хоч самі по собі перестрілки стали цікавіші, місцевий штучний інтелект досить просунутий і кожна сутичка загалом цікава. Все ж, коли гра тебе по суті змушує співпереживати і і відчувати провину за дії героїв, це щось. Хоч і звісно драматизм місцями награний. Мінус бал проти попередньої гри за ту саму локальну повісточність (і я не за с. орієнтацію).

9/10.

игра про лесбух ❤🧡💛💚💙💜